Батькам про підлітка
Перші 5 років дитину треба любити,
наступні 5 років дитину треба виховувати, далі 5 років з дитиною треба дружити,
а потім відпустити і молитись, щоб у неї було все гаразд.
1.Життя в сім’ї з підлітком схоже
на парний танець зі зміною ролей. Ви виступаєте то в ролі ведучого, то в ролі
веденого, то в ролі авторитету, то в ролі “чайника”, нічого не розуміючого в
сучасній молодіжній субкультурі. Причому ролі ці – не маски (головне – нічого
не “грати”), а реальна готовність батька адаптуватися до постійно мінливої ситуації
і настрою, гнучка позиція по відношенню до думок і поглядів власної дитини і
повага до іншої окремої особистості.
2.Вам доведеться визнати, що період “незаперечного
авторитету батьків більше ніколи не повернеться, тому перестаньте командувати і
керувати. Це – абсолютно програшна стратегія взаємовідносин з будь-яким
підлітком. Спробуйте заново “заслужити” колишній авторитет. На цьому шляху
необхідно керуватися тим, що дитина більше не вірить абстрактним словами і
деклараціям, вона аналізує Ваші дії, стратегії, статус.
3.Спробуйте не тільки слухати дитину, але й
спостерігати за її реакціями. Часом її поза, жести і міміка краще говорять про
її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Ставте собі
питання: “чому вона так неадекватно реагує?”, “Що я можу зробити, щоб згладити
протистояння?”. Повірте, вона не хоче боротися, вона хоче розібратися і
запрошує Вас піти за нею.
4.Не плануйте конкретного результату
“виховного впливу”, і не зациклюйтеся на ньому. Він все одно буде іншим. Адже
це парний танець взаємин (див. п. 1). Ви задумували одне, а вийшло зовсім інше
– радійте. Ваша дитина позбавила Вас ще від одного стереотипу. Таким чином,
вона сприяє Вашому особистісному зростанню, провокуючи спонтанність реакції.
5.Пам’ятайте, що однією з особливостей
підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому,
продиктованому бажанням самоствердитися. Якщо Ви ще цього не навчилися, час
прийшов. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим
більш наполегливі й спритні Ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи
взаємодії з дитиною, тим швидше Ви почнете говорити з нею однією мовою.
Головне, зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися Вашій
винахідливості.
6.Зберігайте почуття гумору і намагайтеся
передати дитині хоча б невелику частину свого оптимізму. Справа в тому, що всі
зміни, що відбуваються з ним як фізичні, так і духовні, Ваш підліток сприймає
дуже трагічно. Якщо Ви самі теж починаєте застрявати на аналізі та розборі
дитячих проблем та перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою
на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію,
відстороніться від неї і спробуйте подивитися на неї з неабиякою часткою
гумору. “Велике бачиться на відстані”, бажано з більш легких і оптимістичних
позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше
іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе трошки розрядити обстановку.
7.Одне з головних прагнень підлітка – прагнення
до самостійності. Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе і
посильну за життя сім’ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до
відповідальності тільки там, де вона йому вигідна. Ваше ж завдання навчитися
ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших “маловигідних”, на перший
погляд, областях. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що все, що відбувається в
його житті і в житті сім’ї, відбувається тепер не тільки завдяки Вам або з
Вашої вини, як це було в ранньому дитинстві, а й завдяки / всупереч його діям.
8.Підліток – не глина, та й Ви – не скульптор.
На жаль, Вам не під силу виліпити скульптуру “ідеальної” дитини, що втілює всі
Ваші бажання, мрії, фантазії і амбіції, з реального сина чи дочки. У
нього-зовсім інше “ідеальне Я”. Ваша мета – допомагати йому мінятися і
дорослішати, виходячи з його реальних прагнень і цілей.
9.Навчіть дитину не боятися власних помилок і
ставитися до них як до, можливо, не найприємнішого, досвіду для подальшого
аналізу. Банальне: “не помиляється тільки той, хто нічого не робить” допомагає
це усвідомити. Бажано показувати досвід “падінь і злетів” на прикладах з
власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійному
промовлянні і нескінченному “розборі його польотів”.
10.Зверніть увагу підлітка на те, що будь-якій
людині властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і
мотивів поведінки. Поняття добро / зло, невдаха / переможець, свобода /
залежність, воля / безвольність, правда / брехня і т.д. часом бувають настільки
відносні, неоднозначні й непостійні, що кожна нова ситуація і в житті дорослої
людини вимагає їх перевірки, аналізу, а іноді і повного перегляду. Тоді з ними
вже легше впоратися, оскільки з ряду унікальних і особистісних проблем вони переходять
у ранг універсальних. Позиція “всі через це проходять” набагато менше вразлива
і більш захищена, ніж позиція “я такий непослідовний”.
НЕ ВИХОВУЙ ДИТИНУ.
ВОНА ВСЕ-ОДНО ЗРОБИТЬ ТАК ЯК РОБИШ ТИ. ВИХОВУ СЕБЕ.
Немає коментарів:
Дописати коментар